Модель долі сучасної людини

На життя ми часто скаржимось, питаємо:

«Чому Бог не дав нам кращого життя?»

Наче б все чудово, але маємо

Інші мрії про своє буття.

Є сім'я, і діти, і робота

Було б все чудово, та не так

Постійна метушня, турботи

З людини стане не тюльпан, а мак.

До життя такого легко звикнуть,

Та не всі приймуть його таким,

Можна в темряві навіки-віків зникнуть,

А в кінці залишитись ніким.

Бунт душі не завжди справедливий

Іноді потрібно зачекати

Пройде час і зникнуть бурі, зливи

Треба крапельку терпіння лише мати.

Та не всім дано це зрозуміти -

Випивкою світ весь заміня,

А потрібно було тільки жити

З таким питтям життя лише згаса.

І ніхто уже не розуміє

Дарма час свій дорогоцінний гає,

А душа в середині все тліє

І роботи більш уже нема.

Ти розумний був і працьовитий,

Але втратив на хвилинку дар,

І в душі ти певно хотів жити -

Змій спокуси в тебе впустив яд.

А душа так легко не здається

Крапку ти поставити не дав

Жаль, що серце наче в огні б’ється

Ти роботу ніч і день шукав.

І знайшов, і краще наче стало

Людям ти почав допомагати,

Але зламана душа скоро повстала…

Треба поміч і самому вже прийняти.

Чи людей потрібних поруч не було,

Наркоманом стати дуже легко,

З кожним таке трапитись могло,

Але розум вже стає далеко.

І ніхто з сім’ї не розуміє

А раніше було так чудово

Людина в краще вірити не вміє,

Та не завжди розуміє добре слово.

Радість кожен день не зустрічають,

Зникнення людей не помічають

Щастя від помилок нам не мати,

Але гірше таки може стати.

Варто мріяти й надіятись на краще

Та життя, дітей, онуків берегти

І спокусі не піддатися нізащо

Все змінити зможеш тільки ти.

Передбачити свій шлях не так і легко

В світі є багато злих спокус

Від них триматися потрібно лиш далеко

Поради рідних намотать на вус.