Що важче: бути комахою чи людиною ( за новелою
«Перевтілення» Ф. Кафки)
На мою думку відповідь не однозначна: важко бути і
комахою і людиною. Комаха ні сказати, ні
зробити щось, ні захистити себе не може. Але є і інша сторона: погано також
бути через міру тихою закомплексованою людиною, яка, як комаха, також цього
зробити не може.
В жорстокому суспільстві вижити зможуть тільки хитрі,
лицемірні люди. Вони не дивляться на проблеми інших, не співпереживають. Вони
йдуть тільки вперед, забуваючи про інших. А шляхетні й добрі, зазвичай,
залишаються покірними слугами тих перших, не маючи права жити для себе. Покірність й через мірна відданість сімї
зробили з Грегора Замзи комаху.
Бути людиною краще тим, що в будь-яку хвилину можна все змінити. Але, якщо ми будемо
баятись змін, то так і залишимось там де ми є. Людина – не комаха, вона сама обирає як жити. У цьому одна з переваг. По-друге, завжди
знайдуться однодумці, варто лише розповісти свою проблему іншим, і тобі
допоможуть. Не одразу, а тоді коли це буде найбільше потрібно. Це наче закон
життя в суспільстві: « Якщо допомоги ні від кого не надійшло, то ти сам маєш
сили все зробити».
Багато людей можуть стверджувати, що
бути справжньою людиною важче: потрібно бути особистістю, навчатись, вирішувати
важливі питання, наче комахи просто існують. Я вважаю, що це не так. Комахи
також мають важливі завдання, та сенс проживання на землі. У сучасному світі
створено безліч благ для полегшення життя людини, але сама людина лише те і
робить, що погіршує середовище для існування маленьких, нікому не помітних
істот. Ф. Кафка показав на прикладі Грегора Замзи, що саме та комаха,
безпорадне створіння, є морально значно кращою за людей.
Якщо
замислитись над тим, що було б якби я стала комахою, то перше моє рішення було
б – це тікати від усіх. Хай краще мене пам’ятають такою, якою я була людиною, ніж якою стала. Я
впевнена, любов рідних до мене ніколи не згасне, але про інших я цього сказати
не можу. Люди надто легко змінюють враження під впливом суспільства. Потрібно або пристосуватись до життя комахи,
або померти.
Вільям Шекспір
казав: «Зайва квапливість, точно так само як і повільність, веде до сумного
кінця». І у людини і в комахи життя складне по-своєму. Тому допоки я людина, буду
жити як потрібно. Хто знає, що буде завтра. І поки я ще можу говорити - буду
висловлювати свою думку. Кажуть: «Скільки людей – стільки й думок», нехай моя
думка також змусить когось замислитись і подивитись на світ іншими очима.
Фільм
Комментариев нет:
Отправить комментарий