Актуальність п’єси М. Куліша «Мина Мазайло» у наш час

Чим більше ми вчимо історію, тим більше впевнюємося в тому, що вона повторюється. Гітлер і Наполеон, Лінкольн і Кеннеді, 20-ті роки XX ст. і сьогодення. Микола Куліш помітив, яким трагічним є становлення української мови. А що ж змінилось з тих часів? Чому не всі українці цінують свою мову, рід, культуру? Переїжджаючи в місто, починають говорити російською, в соціальних мережах – російською, знайомляться також російською. Навіщо так робити? Хіба наша мова і нація гірші? Ні, але будуть, якщо ми і далі будемо так робити. Годі себе принижувати!

Говорять, що країну прославляють люди, які живуть в ній. І щоб це зробити, не обов’язково бути знаменитим на весь світ, потрібно просто берегти те, що відокремлює нас від інших. У нас чудова історія, гарні краєвиди  і добрі люди. Погано те, що не всі це пам’ятають.

В образі Мини я бачу кожного з  нас. Наша мова переповнена русизмами. Хоч дехто намагається їх позбутись, але це нелегко. Ми звикли. Добре, коли хоч розумієш це, погано, коли починаєш прославляти  «святу Росію».  Мина Мазайло думав, що це його прізвище зламало йому все життя, але це не так. Він сам  обрав собі таке життя.

Олесь Гончар писав: «Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе». Я вважаю, що в усіх бідах винен сам Мазайло, і місце він займав у суспільстві те, на яке заслуговував. 

Що ж включає в себе зміна прізвища? Відмова від історії, предків, від себе. Змінюючи його, або переїжджаючи в іншу країну, ти відмовляєшся від всього, що колись любив, чим пишався,  втрачаєш частинку себе.

Я вважаю, що людину вже потрібно поважати, якщо вона любить свою країну, якою б та не була. На чужій землі, з вигаданим прізвищем, краще не буде. Ми просто заради своїх забаганок відмовляємось від того, за що наші прадіди боролись.

Як легко прізвище змінити,

Або покинуть цю країну,

Та як же після цього жити,

Життю радіти, дітей вчити,

Якщо свою, як мати рідну,

Не зміг навчитися любити.

На мою думку, у своєму творі Микола Куліш не просто показує Мину Мазайла в його безглуздій войовничості, нікчемності та поверховості, який забуває національне коріння, традиції, зраджує рідну мову, культуру. П’єса  є актуальною і зараз. Хоч паралелей можна проводити ще багато, але по-справжньому зрозуміти їх зможуть не всі, але кожен повинен проаналізувати цей твір і винести з нього найважливіше.

Куліш зумів застерегти від таких помилок не тільки глядачів за часів українізації, а й  читачів сьогодні. Кожна п’єса, роман, оповідання, чи вірш українських митців несуть повчальний зміст, вчать нас жити. Тому, нам потрібно прислухатись до слів тих, хто  по-справжньому розуміє те, що відбувається зараз, чи було колись.

Мина Мазайло (фільм)